Історія

16 липня 1990 року

український народ в Декларації про державний суверенітет України проголосив незалежність української держави. Враховуючи виключну суспільну значущість ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, важливість і складність цього завдання та необхідність запобігання повторенню жахливої катастрофи, в розділі 7 Декларації проголошено, «Українська РСР має національну комісію радіаційного захисту населення».

01 серпня 1990 року

на виконання Декларації Верховна Рада Української РСР прийняла рішення «з метою забезпечення науково обґрунтованого підходу до вирішення проблем радіаційного захисту населення з урахуванням регіональних особливостей республіки, розширення участі у міжнародному співробітництві з цих питань створити національну Комісію радіаційного захисту населення України, підзвітну Верховній Раді Української РСР» (Постанова Верховної Ради УРСР від 01.08.1990 № 95 «Про невідкладні заходи щодо захисту громадян України від наслідків Чорнобильської катастрофи»).

28 лютого 1991 року

затверджується тимчасове положення про Комісію (Постанова Президії Верховної Ради Української РСР від 28.02.1991 № 801б) та призначається її керівник (Постанова Верховної Ради Української РСР від 28.02.1991 № 798).

 

Головою НКРЗУ став академік Національної академії наук України, доктор біологічних наук, професор Гродзинський Дмитро Михайлович, академік-секретар відділення біології НАН України, завідуючий відділом біофізики та клітинної біології Інституту клітинної біології та генетичної інженерії Національної академії наук України.

30 серпня 1991 року

формується перший склад Комісії (Постанова Президії Верховної Ради України від 30.08.1991 № 1461), до якого ввійшли 25 провідних вчених країни у галузі медицини і біології, математики і ядерної фізики, радіоекології та аграрних наук.

 

Діяльність Комісії першого скликання була спрямована в першу чергу на вирішення проблем регламентації радіаційного захисту населення та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

19 травня 1999 року

Верховна Рада України затверджує постійне положення про Комісію (Постанова Верховної Ради України від 19.05.1999 № 675).

02 березня 2000 року

Верховна Рада України затверджує новий персональний склад Національної комісії в кількості 30 осіб (Постанова Верховної Ради України від 02.03.2000 № 1530).

 

Діяльність цього складу була зосереджена на вдосконаленні нормативно-правової бази у сфері радіаційної безпеки, розвитку методичного забезпечення, гармонізації національних і міжнародних норм, стандартів та правил.

14 квітня 2009 року

Верховна Рада України визначила свої повноваження у сфері радіаційного захисту населення, доповнивши Закон України «Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання» від 14.01.1998 №15/98-ВР статтею 8-1, згідно якої Положення та персональний склад НКРЗУ затверджується Верховною Радою України.

06 жовтня 2009 року

На виконання цієї норми Закону Верховна Рада України затверджує нове Положення про Комісію (Постанова Верховної Ради України від 06.10.2009 № 1630).

 

Цією ж Постановою Головою Комісії затверджений Скубенко Володимир Петрович, народний депутат України V і VІ скликань, голова підкомітету з питань техногенної та радіаційної безпеки і надзвичайних ситуацій Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, доктор економічних наук, професор.

23 грудня 2009 року

затверджений третій склад Національної комісії (Постанова Верховної Ради України від 23.12.2009 № 1791) у кількості 45 осіб.

 

До кола основних питань діяльності Комісії останніми роками додалися виклики, пов’язані з подовженням строків експлуатації АЕС в Україні, переглядом меж забруднених зон, необхідністю удосконалення нормативно-методичного забезпечення та гармонізації ядерного законодавства.

 

Про високий професійний рівень та науковий рівень Комісії говорить той факт, що у її складі 10 академіків та 7 членів-кореспондентів, у тому числі:

Членами Комісії обрано 38 докторів наук та 5 кандидатів наук, у тому числі:

  • 13 докторів медичних наук,
  • 8 докторів біологічних наук,
  • 6 докторів технічних наук,
  • 4 доктора фізико-математичних наук,
  • 2 доктора геолого-мінералогічних наук,
  • 2 доктора юридичних наук,
  • 1 доктор економічних наук,
  • 1 доктор аграрних наук,
  • 1 доктор хімічних наук.