ВИТЯГ
з Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного
забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи»
від 27.02.1991 № 791а-XII
Стаття 2. Визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій
Залежно від ландшафтних та геохімічних особливостей грунтів, величини перевищення природного доаварійного рівня накопичення радіонуклідів у навколишньому середовищі, пов'язаних з ними ступенів можливого негативного впливу на здоров'я населення, вимог щодо здійснення радіаційного захисту населення та інших спеціальних заходів, з урахуванням загальних виробничих та соціально-побутових відносин територія, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, поділяється на зони.
{Частина перша статті 2 в редакції Закону N 1991-12 від 17.12.91}
Такими зонами є:
1) зона відчуження - це територія, з якої проведено евакуацію населення в 1986 році;
2) зона безумовного (обов'язкового) відселення – це територія, що зазнала інтенсивного забруднення довгоживучими радіонуклідами, з щільністю забруднення грунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 15,0 Кі/км2 та вище, або стронцію від 3,0 Кі/км2 та вище, або плутонію від 0,1 Кі/км2 та вище, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 5,0 мЗв (0,5 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період;
3) зона гарантованого добровільного відселення – це територія з щільністю забруднення грунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15,0 Кі/км2, або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км2, або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км2, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період;
4) зона посиленого радіоекологічного контролю – це територія з щільністю забруднення грунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 1,0 до 5,0 Кі/ км2, або стронцію від 0,02 до 0,15 Кі/ км2, або плутонію від 0,005 до 0,01 Кі/км2 за умови, що розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів перевищує 0,5 мЗв (0,05 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.
{Частина друга статті 2 в редакції Закону N 2530-12 від 01.07.92}
{Частину третю статті 2 виключено на підставі Закону N 5459-VI
( 5459-17 ) від 16.10.2012}
{Частину четверту статті 2 виключено на підставі Закону N 5459-VI
( 5459-17 ) від 16.10.2012}
Межі зон установлюються та переглядаються Кабінетом Міністрів України на основі експертних висновків Національної академії наук України, центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах охорони здоров’я, управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов’язкового) відселення, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, охорони навколишнього природного середовища, безпеки використання ядерної енергії, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, за поданням обласних рад і затверджуються Верховною Радою України.
{Частина п'ята статті 2 в редакції Закону N 1991-12 від 17.12.91;
із змінами, внесеними згідно із Законами N 182/97-ВР від 04.04.97,
N 259-VI ( 259-17 ) від 10.04.2008; в редакції Закону N 5459-VI
( 5459-17 ) від 16.10.2012}
Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, та дані щорічних дозиметричних паспортизацій із зазначенням очікуваних доз опромінення населення оприлюднюються Кабінетом Міністрів України один раз на три роки, починаючи з 2009 року.
{Статтю 2 доповнено частиною згідно із Законом N 259-VI
( 259-17 ) від 10.04.2008}
Карти зазначених зон, перелік населених пунктів, віднесених до цих зон, та дані щорічних дозиметричних паспортизацій із зазначенням очікуваних доз опромінення населення один раз на три роки публікуються в загальнодержавних та регіональних друкованих засобах масової інформації і зберігаються у відповідних центральних та місцевих органах виконавчої влади.
{Частина статті 2 в редакції Законів N 1991-12 від 17.12.91,
N 259-VI ( 259-17 ) від 10.04.2008; із змінами, внесеними згідно із
Законом N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012}