Я, Микола Штейнберг, присвятив своє життя атомній енергетиці. Я був головним інженером Чорнобильської атомної електростанції з травня 1986 року по березень 1987 року. Що таке ядерна катастрофа, я знаю не з підручників, не з газетних статей, не з заяв політиків. Я знаю, що це означає для дітей і дорослих, для рідних і близьких, для тих, хто знаходиться близько до епіцентру, і для тих, хто за тисячі кілометрів. Я знаю, як мирний атом вбиває друзів. Я знаю, які сили і скільки життів потрібно для боротьби з мирним атомом, який вийшов з-під контролю.
Десять років я присвятив формуванню режиму регулювання ядерної безпеки в колишньому СРСР, а потім і в Україні. У 1994 – 1995 роках я був членом Ради керуючих МАГАТЕ від України.
4 березня 2022 року російські танки обстріляли Запорізьку АЕС. Ще раніше російські війська захопили Чорнобильську АЕС. Пізніше російські війська обстріляли ядерну установку в центрі міста Харкова з населенням понад 1 млн осіб.
Я звернувся до Вас та інших міжнародних та національних організацій, які так чи інакше причетні до використання ядерної енергії чи регулювання ядерної безпеки, сподіваючись привернути Вашу увагу до проблеми руйнування міжнародного режиму ядерної безпеки. Вразила наша заспокійлива реакція.
Мабуть, зайнятість поточними справами та боротьба з потеплінням не залишає часу цікавитися питаннями ядерної безпеки, що може призвести до знищення життя ще до того, як температура атмосфери підніметься на 1-20°C. Тому я мушу написати відкритий лист.
Звісно, ні я, ні інші ветерани атомної енергетики не могли собі уявити, що Росію, одну з держав - постійних членів Ради Безпеки ООН, очолити інший фюрер, відвертий злочинець, і що вона буде атакувати АЕС. супроводжувався бурхливими оваціями його рабів. Як ми могли уявити, що в натовпі цих рабів знайдуться спадкоємці тих, хто свого часу створив першу в світі атомну електростанцію? Звісно ні, але так сталося. Невже не зрозуміло, що в цій ситуації потрібно діяти, а не бурмотіти щось про умиротворення тих, хто давно переступив межі дозволеного?
Загальновідомо, що національні регулятори мають повноваження захищати ядерні об’єкти в своїй країні та захищати своїх громадян від подій за кордоном, не маючи можливості впливати на ці події. Інші організації, WANO та OECD/NEA діють лише за запрошенням ядерних операторів або урядів. Тільки МАГАТЕ має право втручатися та «взяти під контроль», але як орган ООН воно може робити це лише з мандата Ради Безпеки.
Ви називали агресора агресором?
Чи наполягали ви на тому, щоб Рада Безпеки ООН була скликана у зв’язку із глобальною загрозою ядерній безпеці?
Ви одразу намагалися направити місії МАГАТЕ на українські ядерні об’єкти, які б принаймні забезпечували захисний механізм, оскільки тоді будь-який напад на ядерні об’єкти був би нападом на персонал ООН? Це був принаймні якийсь конкретний крок на підтримку ядерної безпеки.
Як давно ви та ваші співробітники читали Статут МАГАТЕ? Чи пам’ятаєте ви цілі, функції та завдання МАГАТЕ?
На вашу думку, хто сьогодні може відповідати за гарантії нерозповсюдження ядерних матеріалів на захоплених російськими військами Запорізькій та Чорнобильській АЕС?
Чи може, на вашу думку, персонал Запорізької та Чорнобильської АЕС забезпечити безпеку ввірених їм об’єктів під загрозою танків і гармат агресора?
До речі, чи знаєте ви, що звіти з безпеки, на підставі яких видаються ліцензії на експлуатацію ядерних установок, не містять меж та умов безпеки в умовах війни?
Чи знаєте ви, що стандарти ядерної безпеки, видані МАГАТЕ, не містять рекомендацій, що обґрунтовують ядерну безпеку в контексті бойових дій? Стандарти також не містять рекомендацій щодо готовності до надзвичайних ситуацій у разі війни.
Як ви вважаєте, чи існує культура ядерної безпеки в країні, яка має десятки ядерних установок і дозволяє собі атакувати атомні електростанції, сховища відпрацьованого ядерного палива та центри підготовки персоналу в іншій країні?
Чи є в очолюваному вами агентстві культура безпеки, яка боїться відкрито говорити про те, що сьогодні відбувається, що світ знову на межі ядерної катастрофи?
Про яку культуру безпеки можна говорити, якщо лідери світового ядерного співтовариства, підвівши хвости під ноги, бояться вголос назвати імена злочинців, у тому числі професіоналів, які взяли світ у заручники?
Напад російських військ на ядерні об’єкти України завдав жахливого удару міжнародному режиму ядерної безпеки та нерозповсюдження. Реакція МАГАТЕ цілком може бути сприйнята як «все і всім дозволено». Ви, генеральний директор МАГАТЕ, досі цього не зрозуміли?
Дуже хочеться сподіватися, що Агентство нарешті усвідомить суть події, назве все своїми іменами і вживе заходів, які дозволять зберегти та покращити режим ядерної безпеки та врятувати Світ від ядерної катастрофи.
Час не чекає.