Вчора у парламенті сталася знакова подія. Під керівництвом Першого Заступника Голови Верховної Ради О. Корнієнка відбулася нарада з питань нинішнього буття чорнобильців. Я спеціально обрав саме таке слово «буття», оскільки виявилося, що напередодні 40-річчя Чорнобильської трагедії ця проблема залишилася в тіні нашої державної політики. Зрозуміло, що війна внесла свої корективи, тим не менше самі чорнобильці називають себе, як писав класик, «нерідними дітьми».
Нараду ініціювали народні депутати, обрані від округів, що відчули на собі соціальні й медичні негаразди, породжені цією аварією. Важливо, що в ній взяли участь і делегати цих громад, а також представники центральних органів влади.
Як би написали раніше у газетних репортажах, відбувся зацікавлений відвертий обмін думками, спрямований на подальшу роботу в цьому напрямку. Я взяв слово від імені нашої Національної комісії з радіаційного захисту населення України, зокрема торкнувшись вкрай болючої проблеми належної дозиметричної паспортизації забруднених територій. За законом, вона мусить проводитися раз на три роки, проте остання датована 2014 роком. Зараз справа нарешті зрушає з мертвої точки.
Виступаючи, я поставив наївне запитання – чому «Укрпошта» та Київська школа економіки так легко «пограбували» наших громадян на 50 млн гривень і так важко виділяються кошти на справді вкрай необхідні загальнонаціональні проекти. Принагідно я торкнувся й ганебної практики відповідей керівників органів державної влади на депутатські звернення, в тому числі й ті, які стосувалися і стосуються чорнобильців. Виробився стандартизований алгоритм: половина тексту відповіді – це дослівне повторення самого звернення, а друга частина – школярський перелік тих норм закону, які ніби регулюють це питання, без жодної логіки й взаємозв’язку.
Я радий, що мої колеги підтримали мене, і ми ще повернемося до цієї теми.
Голова НКРЗУ,
народний депутат України,
академік НАН України
Олександр КОПИЛЕНКО