Стан та готовність систем радіаційного моніторингу України до функціонування в умовах надзвичайних радіологічних ситуацій – це питання було предметом докладного обговорення на черговому засіданні Національної комісії з радіаційного захисту населення України.
Доповідь представив завідувач відділу радіаційного моніторингу природного середовища Українського гідрометеорологічного інституту ДСНС України та НАН України О.Войцехович. Зокрема, він зазначив, що мережа радіаційного моніторингу почала формуватися понад 60 років тому з відповідним удосконаленням після аварії на ЧАЕС. Втім, попри технічне переоснащення, яке розпочалося після 2022 року, наявна модернізація все ще є недостатньою, а технічний стан та регламенти більшості мереж залишаються на рівні 20–30-річної давності.
Доповідач наголосив, що без належного законодавчого, регуляторного забезпечення та фахового управління система не зможе ефективно виконувати свої функції. Виконання завдань аварійного реагування вимагає чіткої координації всіх владних суб’єктів та залучення кваліфікованих експертів, що за стандартами безпеки МАГАТЕ можливо лише за наявності чітко визначених повноважень і відповідальності.
Друге питання порядку денного стосувалося радіологічного обстеження уламків ракети Р-60, якою нещодавно рашисти вдарили по території України. З відповідною інформацією виступив заступник директора Інституту ядерних досліджень НАН України з наукової роботи В.Тришин, представивши техніко-тактичні характеристики цієї ракети (насамперед, наявність стержнів зі збідненого урану) і торкнувшись потенціальних радіаційних ризиків від таких уламків.
Продовженням теми став виступ завідувача відділу факторів виробничого та навколишнього середовища Центру громадського здоров’я МОЗ України А.Оперчука. Доповідач детально зупинився на характері впливу збідненого урану на організм людини. Виявляється, що найбільшу небезпеку для здоров'я становить не радіоактивність цього матеріалу, а його хімічна токсичність як важкого металу. Принагідно згадали й міжнародний досвід вивчення наслідків застосування таких боєприпасів у Сербії, Косово та Іраку.