Робоча зустріч Голови Національної комісії з радіаційного захисту населення України Олександра Копиленка та керівника апарату НКРЗУ Володимира Жаркова з Головою Державної інспекції ядерного регулювання України Олегом Коріковим розпочалася з дружнього обміну професійними виданнями.
Представники Держатомрегулювання презентували «Доповідь про стан ядерної та радіаційної безпеки в Україні у 2025 році», а представники НКРЗУ – книгу «На сторожі ядерної безпеки НКРЗУ 2020–2024». Цей обмін став нагодою наголосити на особливому значенні інституційної пам'яті для ядерної та радіаційної безпеки України. Адже ядерна галузь, з одного боку, ґрунтується на сталих наукових принципах, багаторічному досвіді та сформованих стандартах безпеки, а з іншого – постійно розвивається під впливом технологічного прогресу, нових загроз і викликів сучасності.
Саме тому інституційна пам'ять – це не лише збереження документів, наукових напрацювань і професійного досвіду попередніх поколінь. Це передусім безперервність української ядерної школи, спадкоємність знань, підготовка нових фахівців та збереження професійних інституцій.
Україна має власну потужну ядерну школу, сформовану десятиліттями наукової та практичної роботи, зокрема досвідом подолання наслідків Чорнобильської катастрофи. І сьогодні, в умовах повномасштабної війни, спільним завданням є не лише збереження цього потенціалу, а й забезпечення його розвитку та передачі наступним поколінням.
Радіаційна безпека в умовах воєнного стану
Під час робочої зустрічі сторони обговорили актуальні виклики, пов'язані із забезпеченням ядерної та радіаційної безпеки в умовах збройної агресії російської федерації проти України.
Особливу увагу приділено питанням удосконалення нормативно-правових механізмів, оцінювання радіаційних ризиків для населення та забезпечення ефективної міжвідомчої взаємодії в умовах воєнного стану.
Окремо порушено питання комплексного розгляду хімічних, біологічних, радіологічних і ядерних загроз (ХБРЯ/CBRN) з урахуванням законодавчо визначених повноважень компетентних державних органів.
Професійна взаємодія та спадкоємність знань
Зустріч підтвердила важливість постійного професійного діалогу між державними інституціями, які в межах своїх повноважень забезпечують розвиток системи ядерної та радіаційної безпеки України. Сучасні виклики потребують не лише вдосконалення нормативно-правової бази, а й збереження наукового потенціалу, інституційної пам'яті та розвитку міжвідомчої співпраці.
Українська ядерна школа – це стратегічний інтелектуальний ресурс держави. Її збереження, розвиток і спадкоємність мають залишатися невід'ємною складовою національної безпеки України.